ЛЕГЕНДИ
смт. Томашгород
КАМІНЬ КОЛЬОРУ СОНЦЯ
Бурштин називають каменем, який випромінює сонце. Існує давня легенда про появу бурштину на землі. Колись на небі було не одне, а два сонця. І одного разу небо не витримало обидва сонця, одне з них впало в море, розкололося на мільйони маленьких сонечок. Відтоді море піднімає зі свого дна ці золоті скалочки сонця і викидає людям на берег, щоб вони побачили і потримали в руках скалочки, відчули на собі його цілющу силу. Бурштин називають каменем, який випромінює сонце. Існує давня легенда про появу бурштину на землі. Колись на небі було не одне, а два сонця. І одного разу небо не витримало обидва сонця, одне з них впало в море, розкололося на мільйони маленьких сонечок. Відтоді море піднімає зі свого дна ці золоті скалочки сонця і викидає людям на берег, щоб вони побачили і потримали в руках скалочки, відчули на собі його цілющу силу.
СЛЬОЗИ БОЖОЇ МАТЕРІ
Річ у тім,що під час розп’яття Ісуса Христа край дороги,що нею Спаситель ішов із важким хрестом на Голгофу, росла квітка з жовтими пелюстками. Знесилений Icy с упав саме на неї і вона почала холодити зранене тіло. Пізніше, коли Христос підвівся під ударами вояків, глянув добрими очима на рослину. Від того пройняла її чудесна сила. А пізніше, коли святий Іван відпроваджував Божу Матір з Голгофи до себе , то Мати Божа, побачивши квітку, що змилосердилася над терпінням її Сина, залилася слізьми,й ті сльози впали на пелюстки. Звідси й назва «Сльоза Божої Матері» Цікаво й те,що цій квітці не притаманне літнє цвітіння.
АЗАЛІЯ
Забрали якось татари в неволю одного парубка з наших країв. Закували в кайдани і зробили рабом. А парубок красень був і вдатний у всьому. От і закохалася в нього Азалія — єдина дочка якогось вельми знатного татарина. Знала донька, що батько ніколи не згодиться, щоб вона дружиною бранця стала. І зважилась на крайність: взяла найкращих коней з табуна і потай від батька вирушила з коханим на Полісся. Гордий вельможа не стерпів такої наруги і поклявся привселюдно, що тільки кров'ю доньки і невірного змиє сором зі свого роду.
Три тижні мчала за втікачами погоня. І наздогнала їх аж на Поліссі — стомлених і змучених. Люто дивився вельможа, як боронився Іван, як упав, вражений стрілою, як Азалія у розпуці схилилася над Іваном. І пришпорив коня, аж той змією звився: — Хай звершиться суд Аллаха! Звелася рука з ятаганом і ...заклякла рука на півдорозі: єдина дочка, улюблена. Чекав, може пощади попросить. Та підвела татарка чорні очі, а в очах таке горе, що аж стрепенуло вельможу. Помовчав мить якусь і процідив похмуро: Зв'яжемо і відвеземо додому. І почув у відповідь: — Ти відняв у мене, що міг, а відняти любов і Аллахові несила! Схилилась до мертвого Івана, підняла його шаблю — і просто собі в серце. Гаряча кров бризнула на синій верес і спалахнула дивовижним квітом — неначе сонце своє проміння розсипало — азалією.
НЕОПАЛИМА КУПИНА
За давніх часів оточили місто Дорогобуж на Волині польське та угорське війська й запропонували захисникам здатися. І відповідь отримали: гілочку з блідо-рожевим суцвітгям на верхівці. Довго вороги не могли нічого збагнути. Аж поки один із них не підвів нападників до куща з такими ж суцвіттями й запалив його. Кущ спалахнув вогнем. Та за мить полум'я зникло, а кущ залишився неушкодженим. Зрозуміли завойовники, що їм ніколи не перемогти український народ. У Біблії неопалима купина — терновий кущ, який горить і якимось чудом не згорає. Люди знають про кущ білого ясенцю, що виділяє офірні олії, які скупчуються навколо нього. Вони згорають, полум'я згасає, а кущ цілий. А ще неопалима купина — символ України, яку вже багато століть ніхто не може поневолити, бо вона — незнищенна.
Вічнозелений, невмирущий
З калиною твій переплівся шлях,
З калиною твій цвіт блакитний виник:
Немов калина — дівчина в піснях,
І хлопець у піснях — немов барвінок.
На рідну землю дивним сплетом ліг,
Барвінку наш, барвіночку хрещатий.
Ти сплетом ліг, як сплетиво доріг,
Єдиний, як Дніпро і як Хрещатик.
З давніх часів барвінок увійшов у життя нашого народу, про нього складено багато легенд, пісень. Немовлят купали у барвінку — на здоров'я і вроду, дівчата прикрашали його квітами коси, вплітали у вінок — на щастя, пучечки вішали над дверима — щоб оберігав від нечистої сили. Кущики барвінку садили біля будинку, аби родина жила довго у злагоді і щасті.